Цієї осені предстоятель Православної церкви України Митрополит Епіфаній у спів-служінні з митрополитами, архієреями та священнослужителями ПІДУ освятив новозбудований храм мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії у селищі Ліски Одеської області (це в передмісті Одеси).
Жителів Косівщини подія зацікавить тим, що іконостас і Райські ворота (у вигляді Тризуба) у храмі виготовили майстри з фірми «Ріуіогак & Согпрапу», яка діє у Косові.
«Наш іконостас тепер прославляє українське і Україну на теренах православ’я Одещини», — радіє директор фірми Роман Півторак, талановитий і відомий майстер сакрального художнього дерево-різьблення.
Він — уродженець Городенківського району. Випускник Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (кафедра «Декоративно-прикладного мистецтва», художнє дерево).
Перший досвід сакральної творчості отримав під час виконання дипломної роботи в інституті. Тоді група студентів виготовляла іконостас для храму святих Бориса і Гліба Манявського скиту.
Роман закінчив інститут, займався різьбленням, виготовляв ікони та інше. Перший власний іконостас зробив для церкви Пресвятого Серця Христового у Заліщиках.
Відтоді майстер займається виготовленням іконостасів для церков по всій країні та навіть — за кордоном. Зараз у майстерні Романа Півтора ка працює 12 людей. Один іконостас вони виготовляють в середньому три місяці, це залежить від розміру та складності проекту. Мають замовлень на півтора року наперед.
Роман Півторак також реставрує. Радить: «Ніколи не мийте іконостаси. Найкраще прибирання — це пилосос і обдувка. Вони не шкодять матеріалам. Чим частіше протирати, тим більше здирається золото. Дерево, яке би воно не було висушене, все одно вбирає вологу».
У майстерні зазвичай використовують вільху і березу. Можуть робити іконостаси з дуба чи ясеня. А от бук не використовують, бо він любить міняти форму. На багатьох роботах Романа зустрічається український тризуб.
Навіть після пожежі, яка виникла рік тому і знищила частину його дому, майстерні та матеріали для роботи, Роман не опустив руки, а продовжує працювати і займатися улюбленою справою.
«Гуцульський край», №49, 8.12.2023 р.